Хелловін: свято чи «свято»?

З кожним роком в Україні все більше набирає обертів досить екзотичне, ба навіть одіозне свято Хелловін. Чому одіозне? Та бо багато хто вважає це так зване свято «диявольщиною». І частково мають рацію, адже чи є нормальним, коли молодь вбирається та розмальовується і «входить» в образ людини, яка вже спочиває. Тут, звісно, простежується зв’язок із потойбічним світом. І головним питанням у цьому контексті є таке: чи хоче вже спочила людина такої згадки про себе. Відповідь очевидна — ні! Тож в цьому контексті це свято і святом-то складно назвати.

Це просто якийсь шабаш, почасти добряче випивших чи навіть «обкурених» молодих людей, які «самі не відають, що творять». Таке собі неусвідомлене та повне нерозуміння того, що відбувається. Святкують Хелловін в ніч проти 1 листопада, на яке приходиться День всіх святих. Тобто справді свято та спомин чистих людей, а не шабаш п’яних «наркоманів», які витанцьовують в ніч на 1 листопада в різноманітних клубах всього світу. Адже це «свято» уже має статус глобального, воно досить сильно вкоренилось і торжествує в усіх куточках планети. Натомість найбільше у США, Канаді, Ірландії та Великій Британії.С

«На думку багатьох дослідників, Хелловін є християнізованим святом, що походить від кельтських святкувань жнив та днів мертвих, тобто має язичницькі корені. Під час святкування Хеловіну відбувається традиційне випрошування цукерок дітьми, відвідування тематичних костюмованих вечірок, прикрашання оселі та будівель, вирізання ліхтаря й гарбуза, цукрування яблук, розведення вогнищ, виловлювання яблук з відра, розігрування, розповідання моторошних оповідок, перегляд фільмів жахів тощо.» — пише Вікіпедія.

Разом з тим Хелловін є досить контроверсійним святом. Бо ж під час нього навіть діти переодягаються: і не лише в якихось «страшилок», а й в різних персонажів казок та мультфільмів. І тут ми бачимо не лише негативний віддтінок цього дійства, а й навіть позитивне. Тобто Хелловін має «два обличчя»: добре й зле, як і все у цьому світі.

Кельти вважали, що саме в цей час на землю вертаються мертві відвідати живих родичів. Зрештою, згадати померлих родичів — то навіть обов’язок. Тому й тут питань до цього свята нема.

Проте непокоїть все ж таки те, як особливо молодь підмінює поняття і грає в подвійні стандарти. Замість сходити 1 листопада згадати святих і пом’янути померлих родичів та близьких, вони вночі перед таким святом влаштовують дебош і шабаш злих сил. Все це виглядає нібито грою, проте життя — це не гра. І щось в цьому є від «темного». Хелловін, під час якого одні справді біснуються, а інші, зокрема, ще наївні дітки, просять цукерки і перевдягаються в світлих персонажів має суперечливий зміст. З одного боку, то справді свято, а з іншого — «свято»(в лапках).

Натомість, чи це справжнє християнське свято? Думаю, ні. Чи то українське свято — теж ні. То ж як ставитись до Хелловіна, особливо, українцям і чи святкувати його — вибір кожного громадянина. А оскільки громадяни України у нас не лише українці та не тільки християни, то й тим паче кожен побачить у цьому святі чи «святі» те, що побачить.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *