Свої гроші

Свої грошіСвої гроші.

Ще в 2014 році в Україні було створено агентство з відновлення Донбасу. Також були підписані кілька договорів з кредитними організаціями Європи, які були готові вкладати гроші у відновлення цього регіону. Але кошти так і не були отримано. З підписанням Мінських угод і приходом ОБСЄ в зону АТО з’явилася надія на інвестиції в Донбас. Але навіть недавно минулий саміт ЄСУкраїна не вніс ясності в питання: коли почнуть надходити кошти?
Цього і варто було очікувати. І справа тут навіть не в тому, що боїв нема немає та й відбудуться. Навіть не в тому, що мир (як такий) не настав. А в тому, що інвестори не хочуть давати гроші в нікуди. В Україну за останній рік надійшли величезні кошти, але от якихось суттєвих зрушень не відбулося. Це можна побачити по скептичному настрою європейських учасників саміту. Боротьба з корупцією начебто ведеться, але якось мляво. І кінця їй не видно.
Інвестори на словах готові допомогти у відновленні економіки Донбасу, але на ділі цього не роблять. І їх можна зрозуміти. Інвестори на те й інвестори, що не бажають витрачати свої гроші на незрозумілі цілі. Українські політики просто просять гроші, але на що конкретно вони будуть витрачені — незрозуміло. Така ситуація не подобається інвесторам. Вони люблять бачити, на що витрачають свої гроші. Відчувати результат.
Так і з відновленням Донбасу. Європейські інвестори готові вкласти свої гроші, але тільки під конкретні проекти. Якщо потрібно відновити інфраструктуру міста, то якого саме і що саме в ньому буде відновлюватися. Потрібно опрацювати кожен проект, вказати всі об’єкти і статті витрат. А такої конкретики поки немає. Потрібно вольове рішення. Постановка конкретних завдань і контроль за їх рішенням.
Ось і виходить, що є мир (хиткий, але всетаки мир), є спостерігачі ОБСЄ, але інвестицій на відновлення немає. Чиновникам потрібно зібратися і представити конкретні плани. В іншому випадку грошей регіону не бачити (та й чиновникам теж).